Творчість учителя, думка,
втілена в художнє слово, є іскринкою, що запалює вогник дитячої творчості.
В. О. Сухомлинський
Народження людини – одне з головних таїнств
природи. Кожна дитина від народження – це індивідуальне, неповторне творіння,
що має, генетично закладені, задатки. Головним завданням вчителя є своєчасне
розпізнання та розвиток цих задатків, які ми називаємо здібностями.
Безумовно, виховання майбутньої особистості
починається в сім’ї. « Із сім’ї, - як
писав В.О. Сухомлинський, - починається суспільне виховання. У сім’ї, образно
кажучи, закладаються коріння, з якого виростають потім і гілки, і квітки, і
плоди. Сім’я – це джерело, водами
якого живиться повновода річка нашої
держави. На моральному здоров’ї сім’ї будується педагогічна мудрість школи».
Часом, з багатьох об’єктивних і
суб’єктивних причин, сім’я не може виконувати, даної їй, функції. І тоді
дитина, майбутнє нашого суспільства, потрапляє до інтернатних закладів. Перед
вчителем школи – інтернату стоїть
складніше завдання ніж перед вчителем
звичайної школи. Адже, вчитель інтернатного закладу повинен стати і батьком, і
матір’ю, і мудрим наставником для своїх вихованців.
В даному випадку, тільки
вчитель-вихователь допоможе дитині розвивати свої здібності, таланти, нахили.
Тільки вчитель, працюючи творчо, зможе розвивати логічне та образне мислення,
уяву, фантазію. Все те, що ми називаємо творчими здібностями.
Школа – інтернат має свою специфіку
роботи. Результат роботи можна одержати зовсім інший , ніж сподіваєшся. Контингент
учнів змінюється протягом року. Учні можуть приходити до школи на початку
навчального року, в середині, а іноді, і в кінці. Тому про наступність у
навчанні та вихованні говорити важко. Діти, що потрапляють до школи –
інтернату, часто мають проблеми з нервовою системою. Вони агресивні, ставляться
до оточуючих з недовірою. Тому вчитель повинен бути гарним психологом, щоб за
короткий час розпізнати нахили дитини,
її вподобання; «заслужити» довіру, стати справжнім другом і старшим порадником.
Уміння зацікавити дитину, вчити її
працювати самостійно, критично оцінювати результати роботи – були і є основними
проблемними питаннями, над якими повинен працювати вчитель. «
Головною потребою кожного школяра мають стати праця, самостійна думка, відкриття
істини». – наставляв В.О.Сухомлинський. Тому, для розвитку творчих здібностей в
своїй роботі використовую елементи самостійної роботи та інноваційні технології.
Основним завданням школи є: організувати
навчальний процес так, щоб учень міг поєднати розвиток інтелектуальних,
логічних, психологічних якостей, не зашкодивши жодній ланці цього великого
ланцюга.
Математика – предмет сухий і, разом з
тим, цікавий, лаконічний, точний і, до неймовірності, логічний. Але, щоб
побачити справжню красу математики – треба кожної хвилини боротися з собою; зі
своїми бажаннями. Організація самостійної роботи – один із способів вирішення
даної проблеми. Навички вміння самостійно працювати можна побачити в учнів 5-го класу вже на початку навчального року.
Якщо учень з початкової школи має навички роботи з книгою, навички організації
самоперевірки та взаємоперевірки, то вчителю математики доведеться лише
розвивати ці навички. Але, яка б не була підготовка дитини, вважаю, що учнів
необхідно привчати до самостійності у роботі на будь-якому етапі навчання. В
своїй практиці використовую різні підходи щодо організації самостійної роботи
учнів на уроках.
1. РОБОТА
З КНИГОЮ:
Книга була, є і залишиться основним носієм
інформації, джерелом знань. Книга активізує мислення, не дозволяє
відволікатися. « Книга – могутній вихователь. Школа виховує у дітей любов до
книги, знань, науки.»- писав В.О. Сухомлинський. Отже, якщо обсяг навчального
матеріалу дозволяє, то виділяю на уроці час для самостійного опрацювання тексту
підручника з подальшим обговоренням. Робота над прочитаним текстом проходить по
питаннях, записаних на дошці. Це дає можливість дитині , читаючи текст,
виділяти головне; бачити, на що треба звернути увагу. Контролем опрацювання
тексту є результати відповідей. Якщо діти слабо зрозуміли прочитане, - пояснюю основні моменти. Застосовую й інший спосіб заохочення учнів до
роботи з підручником:
-
на уроці
пояснюю матеріал, пропустивши деякі деталі. Додому даю завдання: опрацювати параграф. По відповідях, на
наступному уроці, видно, чи уважно працювали учні вдома.
С. Русова говорила: «Казка – дитині вона така
приємна, така близька!» Тому, особливо у 5-му класі, практикую таку роботу:
придумати розповідь, казку про певні математичні поняття. Так, у 5-му класі,
після написання контрольної роботи з теми «Додавання та віднімання натуральних
чисел», йде вивчення геометричних фігур: відрізків, ламаних. Дала
п’ятикласникам завдання: придумати казку про відрізок. Ось один з варіантів
дитячої роботи:
« Колись, дуже давно, була собі країна, яка
звалася «Країна ліній». І жили там довгі лінії. Одного разу пішла одна лінія на
прогулянку, забувши вдягти черевички. Вона йшла через річку і наступила обома
ногами на гостре каміння. «Ой!»- зойкнула лінія. Але було вже пізно. Її не
стало. Утворилися два промені та відрізок.»
Учні 5-9 класів навчаються за новою
програмою. Підручники «Математика»,
«Алгебра» та «Геометрія» Г.П. Бевз та
В.Г.Бевз мають гарні розділи: «Хочеш знати ще більше?» Тут автори вмістили всю
важливу інформацію по темі; формули, без яких не можна розв’язати деяких задач.
Учень, який опрацював цей матеріал, зможе використати знання в нестандартних
ситуаціях. ДАЛІ...
|
