Творчість учителя, думка, втілена в художнє слово, є іскринкою, що запалює вогник дитячої творчості.

              В. О. Сухомлинський

    Народження людини – одне з головних таїнств природи. Кожна дитина від народження – це індивідуальне, неповторне творіння, що має, генетично закладені, задатки. Головним завданням вчителя є своєчасне розпізнання та розвиток цих задатків, які ми називаємо здібностями.

    Безумовно, виховання майбутньої особистості починається в сім’ї.  « Із сім’ї, - як писав В.О. Сухомлинський, - починається суспільне виховання. У сім’ї, образно кажучи, закладаються коріння, з якого виростають потім і гілки, і квітки, і плоди.   Сім’я – це джерело, водами якого  живиться повновода річка нашої держави. На моральному здоров’ї сім’ї будується педагогічна мудрість школи».

    Часом, з багатьох об’єктивних і суб’єктивних причин, сім’я не може виконувати, даної їй, функції. І тоді дитина, майбутнє нашого суспільства, потрапляє до інтернатних закладів. Перед вчителем школи – інтернату  стоїть складніше завдання  ніж перед вчителем звичайної школи. Адже, вчитель інтернатного закладу повинен стати і батьком, і матір’ю, і мудрим наставником для своїх вихованців.

     В даному випадку, тільки вчитель-вихователь допоможе дитині розвивати свої здібності, таланти, нахили. Тільки вчитель, працюючи творчо, зможе розвивати логічне та образне мислення, уяву, фантазію. Все те, що ми називаємо творчими здібностями.

     Школа – інтернат має свою специфіку роботи. Результат роботи можна одержати зовсім інший , ніж сподіваєшся. Контингент учнів змінюється протягом року. Учні можуть приходити до школи на початку навчального року, в середині, а іноді, і в кінці. Тому про наступність у навчанні та вихованні говорити важко. Діти, що потрапляють до школи – інтернату, часто мають проблеми з нервовою системою. Вони агресивні, ставляться до оточуючих з недовірою. Тому вчитель повинен бути гарним психологом, щоб за короткий час розпізнати  нахили дитини, її вподобання; «заслужити» довіру, стати справжнім другом і старшим порадником.

     Уміння зацікавити дитину, вчити її працювати самостійно, критично оцінювати результати роботи – були і є основними проблемними питаннями, над якими повинен працювати вчитель.       « Головною потребою кожного школяра мають стати праця, самостійна думка, відкриття істини». – наставляв В.О.Сухомлинський. Тому, для розвитку творчих здібностей в своїй роботі використовую елементи самостійної роботи та інноваційні технології.

     Основним завданням школи є: організувати навчальний процес так, щоб учень міг поєднати розвиток інтелектуальних, логічних, психологічних якостей, не зашкодивши жодній ланці цього великого ланцюга.

      Математика – предмет сухий і, разом з тим, цікавий, лаконічний, точний і, до неймовірності, логічний. Але, щоб побачити справжню красу математики – треба кожної хвилини боротися з собою; зі своїми бажаннями. Організація самостійної роботи – один із способів вирішення даної проблеми. Навички вміння самостійно працювати можна побачити в учнів  5-го класу вже на початку навчального року. Якщо учень з початкової школи має навички роботи з книгою, навички організації самоперевірки та взаємоперевірки, то вчителю математики доведеться лише розвивати ці навички. Але, яка б не була підготовка дитини, вважаю, що учнів необхідно привчати до самостійності у роботі на будь-якому етапі навчання. В своїй практиці використовую різні підходи щодо організації самостійної роботи учнів на уроках. Далі...