Творчість учителя, думка, втілена в художнє слово, є іскринкою, що запалює вогник дитячої творчості.

              В. О. Сухомлинський

    Народження людини – одне з головних таїнств природи. Кожна дитина від народження – це індивідуальне, неповторне творіння, що має, генетично закладені, задатки. Головним завданням вчителя є своєчасне розпізнання та розвиток цих задатків, які ми називаємо здібностями.

    Безумовно, виховання майбутньої особистості починається в сім’ї.  « Із сім’ї, - як писав В.О. Сухомлинський, - починається суспільне виховання. У сім’ї, образно кажучи, закладаються коріння, з якого виростають потім і гілки, і квітки, і плоди.   Сім’я – це джерело, водами якого  живиться повновода річка нашої держави. На моральному здоров’ї сім’ї будується педагогічна мудрість школи».

    Часом, з багатьох об’єктивних і суб’єктивних причин, сім’я не може виконувати, даної їй, функції. І тоді дитина, майбутнє нашого суспільства, потрапляє до інтернатних закладів. Перед вчителем школи – інтернату  стоїть складніше завдання  ніж перед вчителем звичайної школи. Адже, вчитель інтернатного закладу повинен стати і батьком, і матір’ю, і мудрим наставником для своїх вихованців.

     В даному випадку, тільки вчитель-вихователь допоможе дитині розвивати свої здібності, таланти, нахили. Тільки вчитель, працюючи творчо, зможе розвивати логічне та образне мислення, уяву, фантазію. Все те, що ми називаємо творчими здібностями.

     Школа – інтернат має свою специфіку роботи. Результат роботи можна одержати зовсім інший , ніж сподіваєшся. Контингент учнів змінюється протягом року. Учні можуть приходити до школи на початку навчального року, в середині, а іноді, і в кінці. Тому про наступність у навчанні та вихованні говорити важко. Діти, що потрапляють до школи – інтернату, часто мають проблеми з нервовою системою. Вони агресивні, ставляться до оточуючих з недовірою. Тому вчитель повинен бути гарним психологом, щоб за короткий час розпізнати  нахили дитини, її вподобання; «заслужити» довіру, стати справжнім другом і старшим порадником.

     Уміння зацікавити дитину, вчити її працювати самостійно, критично оцінювати результати роботи – були і є основними проблемними питаннями, над якими повинен працювати вчитель.       « Головною потребою кожного школяра мають стати праця, самостійна думка, відкриття істини». – наставляв В.О.Сухомлинський. Тому, для розвитку творчих здібностей в своїй роботі використовую елементи самостійної роботи та інноваційні технології.

     Основним завданням школи є: організувати навчальний процес так, щоб учень міг поєднати розвиток інтелектуальних, логічних, психологічних якостей, не зашкодивши жодній ланці цього великого ланцюга.

      Математика – предмет сухий і, разом з тим, цікавий, лаконічний, точний і, до неймовірності, логічний. Але, щоб побачити справжню красу математики – треба кожної хвилини боротися з собою; зі своїми бажаннями. Організація самостійної роботи – один із способів вирішення даної проблеми. Навички вміння самостійно працювати можна побачити в учнів  5-го класу вже на початку навчального року. Якщо учень з початкової школи має навички роботи з книгою, навички організації самоперевірки та взаємоперевірки, то вчителю математики доведеться лише розвивати ці навички. Але, яка б не була підготовка дитини, вважаю, що учнів необхідно привчати до самостійності у роботі на будь-якому етапі навчання. В своїй практиці використовую різні підходи щодо організації самостійної роботи учнів на уроках.

1.    РОБОТА З КНИГОЮ:

Книга  була, є і залишиться основним носієм інформації, джерелом знань. Книга активізує мислення, не дозволяє відволікатися. « Книга – могутній вихователь. Школа виховує у дітей любов до книги, знань, науки.»- писав В.О. Сухомлинський. Отже, якщо обсяг навчального матеріалу дозволяє, то виділяю на уроці час для самостійного опрацювання тексту підручника з подальшим обговоренням. Робота над прочитаним текстом проходить по питаннях, записаних на дошці. Це дає можливість дитині , читаючи текст, виділяти головне; бачити, на що треба звернути увагу. Контролем опрацювання тексту є результати відповідей. Якщо діти слабо зрозуміли прочитане,  - пояснюю основні моменти.  Застосовую й інший спосіб заохочення учнів до роботи з підручником:

-         на уроці пояснюю матеріал, пропустивши деякі деталі. Додому даю завдання:  опрацювати параграф. По відповідях, на наступному уроці, видно, чи уважно працювали учні вдома.

  С. Русова говорила: «Казка – дитині вона така приємна, така близька!» Тому, особливо у 5-му класі, практикую таку роботу: придумати розповідь, казку про певні математичні поняття. Так, у 5-му класі, після написання контрольної роботи з теми «Додавання та віднімання натуральних чисел», йде вивчення геометричних фігур: відрізків, ламаних. Дала п’ятикласникам завдання: придумати казку про відрізок. Ось один з варіантів дитячої роботи:

   « Колись, дуже давно, була собі країна, яка звалася «Країна ліній». І жили там довгі лінії. Одного разу пішла одна лінія на прогулянку, забувши вдягти черевички. Вона йшла через річку і наступила обома ногами на гостре каміння. «Ой!»- зойкнула лінія. Але було вже пізно. Її не стало. Утворилися два промені та відрізок.»

     Учні 5-9 класів навчаються за новою програмою. Підручники  «Математика», «Алгебра» та «Геометрія»  Г.П. Бевз та В.Г.Бевз мають гарні розділи: «Хочеш знати ще більше?» Тут автори вмістили всю важливу інформацію по темі; формули, без яких не можна розв’язати деяких задач. Учень, який опрацював цей матеріал, зможе використати знання в нестандартних ситуаціях.

ДАЛІ...